Положенням ч. 1 ст. 173-5 Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс) зазначено, що на домашніх працівників поширюються положення щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку, передбачені цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.
![✒]()
Крім того, згідно ч. 2 ст. 173-5 Кодексу, якщо у зв’язку із специфікою домашньої праці не може бути додержана передбачена законом щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу, з тим щоб тривалість робочого часу за місячний обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.
![📝]()
Разом з цим, ч. 3 ст. 173-5 Кодексу встановлено, що домашній працівник самостійно веде облік свого робочого часу у зручній для нього формі та погоджує його з роботодавцем у строки, визначені трудовим договором, а також залучення домашнього працівника до надурочних робіт здійснюється згідно з умовами трудового договору і не може перевищувати граничні норми застосування надурочних робіт, визначені законом. Можливість виконання роботи у вихідні, святкові та неробочі дні передбачається трудовим договором.
![📌]()
Положеннями ч. 5 ст. 173-5 Кодексу передбачено, що робочий день домашнього працівника може бути поділений на частини, з тим щоб загальна тривалість робочого часу не перевищувала його щоденної нормальної тривалості, при цьому домашній працівник може на власний розсуд розпоряджатися вільним від роботи часом.
![🔍]()
Разом, з цим ч. 6 ст. 173-5 Кодексу встановлено, що трудовий договір, укладений з домашнім працівником, може передбачати періоди очікування, які вважаються годинами роботи, під час яких домашній працівник не може розпоряджатися своїм часом на власний розсуд у зв’язку з необхідністю бути готовим до виконання за дорученням роботодавця передбачених договором трудових обов’язків.
![✍]()
Окрім цього, ч. 10 ст. 173-5 Кодексу зазначено, що час здійснення домашнім працівником супроводу члена домогосподарства під час відпочинку включається в робочий час.
