Історія установи
Аккерманський обласний державний архів Управління Народного комісаріату Внутрішніх справ почав свою діяльність 30 вересня 1940 року на підставі Постанови Аккерманського облвиконкому № 53 від 30 вересня 1940 року з місцезнаходженням в посаді Шабо, з січня 1941 року – в місті Аккерман.
7 грудня 1940 року Аккерманська область буда перейменована в Ізмаїльську, в зв’язку з чим Аккерманський обласний державний архів було перейменовано в Ізмаїльський. Центр області було перенесено в місто Ізмаїл. В січні-лютому 1941 року почалося перевезення архівних документів з Аккерману в місто Ізмаїл. Перевезення було припинено на початку війни в червні 1941 року, після закінчення якої в квітні 1945 року архів було остаточно перевезено в місто Ізмаїл.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 лютого 1954 року Ізмаїльська область була ліквідована і її територія увійшла до складу Одеської області. Згідно з актом приймання-передавання від 17 березня 1954 року архівних установ УМВС колишньої Ізмаїльської області в завідування УМВС по Одеській області, Ізмаїльський обласний державний архів було перейменовано в Філіал Одеського обласного державного архіву в місті Ізмаїл.
На підставі наказу Управління Внутрішніх справ по Одеській області № 108 від 28 червня 1960 року архівні установи Одеської області були підпорядковані виконавчому комітету Одеської обласної Ради депутатів трудящих.
Згідно з наказом Головархіву УРСР № 67 від 07 липня 1980 року «Про приведення назв державних архівів відповідно до Положення про Державний Архівний Фонд СРСР» філіал Одеського облдержархіву в місті Ізмаїл було перейменовано в Філіал Державного архіву Одеської області в місті Ізмаїлі.
На виконання розпорядження одеської облдержадміністрації № 29/А-97 від 23 січня 1997 року «Про ліквідацію Філіалу Державного архіву Одеської області» була створена ліквідаційна комісія, яка склала акт про ліквідацію 01 лютого 1997 року філіалу та створення на його базі багатофункціонального відділу Державного архіву Одеської області.
Відповідно до розпорядження голови Одеської облдержадміністрації № 717/А-2003 від 02 вересня 2003 року «Про ліквідацію відділу Держархіву у м. Ізмаїл», на підставі наказу Державного архіву № 31 від 04 вересня 2003 року була створена ліквідаційна комісія. Рішенням 12-ої сесії Ізмаїльської міської ради від 12 листопада 2003 року було затверджено рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1370 від 09 жовтня 2003 року про створення з 12 листопада 2003 року Комунальної установи «Ізмаїльський архів».
Документи Комунальної установи «Ізмаїльський архів» є унікальною цінністю і як сховище пам’яті про попередні покоління, і як матеріал для відтворення історії півдня Бессарабії. Фонди архіву є частиною Національного архівного фонду України. У 2495 фондах архіву зберігається 280641 справа, що поділяються на такі періоди: дорадянський період – 995 фондів 111096 справ за 1812 – 1940 роки, радянський період – 1527 фондів 169440 справи за 1940 – 1985 роки, період незалежності – 3 фонди 105 справ за 1991-2006 роки.
Документи дорадянського періоду відображають діяльність адміністративних, поліцейських і судових установ, митних округів, інспекцій народних училищ і повітових відділень Єпархіальної училищної Ради за 1812-1917 роки. До цього ж періоду належать документи діяльності румунських установ від березня 1918 року до 28 червня 1940 року, коли територія Аккерманського та Ізмаїльського повітів тимчасово увійшла до складу королівської Румунії.
До радянського періоду належать документи, які свідчать про перетворення в промисловості та сільському господарстві у новоствореній Ізмаїльській області (28 червня 1940 року – 22 липня 1941 року), про боротьбу жителів проти румунської влади в роки Другої світової війни, коли Ізмаїльська область тимчасово входила до складу Королівства Румунія (22 липня 1941 року – 26 серпня 1944 року), про діяльність органів державної влади з відновлення народного господарства в післявоєнні роки, розвиток промисловості, сільського господарства, водного транспорту, освіти, культури та охорони здоров’я (26 серпня 1944 року – 1980 рік).
Прийшовши до архіву і торкнувшись документів 200-річної давнини, мимоволі відчуваєш почуття причетності до далекого минулого. В силу своєї наукової значущості, багато документів, що зберігаються в архіві, стали унікальними. Це документи про заснування Ізмаїльського градоначальства, справа про будівництво чудового пам’ятника архітектури першої половини XIX століття Покровського кафедрального собору. Це документи про формування Дунайського козачого війська, до складу якого входили задунайські, чорноморські і усть-дунайські козаки, основним завданням яких було бути авангардом регулярних військ у випадку війни, нести кордонну варту на островах річки Дунай. Це документи, що відображають політико-економічне становище Ізмаїльського та Аккерманського повітів Бессарабської губернії, в тому числі про розвиток дрібного кустарного виробництва, сільського господарства, торгівлі та судноплавства по Дунаю тощо.
На стелажах науково-довідкової бібліотеки зібрана література XVIII – XX століть. Це політичні видання, які містять видання про державний устрій Бессарабії, зовнішню політику Румунії, енциклопедичні та географічні словники дореволюційного періоду та інш. Законодавча література представлена зводами Королівської Румунії, законами про судочинство, про встановлення підданства, зміни прізвищ. Краєзнавча література багата джерелами з історії Бессарабії, міст і сіл Ізмаїльського та Аккерманського повітів. Церковна література представлена бюлетенями Кишинівської архієпископії, Ізмаїльської та Аккерманської єпископії, церковними календарями, Кишинівськими єпархіальними відомостями, в яких є інформація про будівництво церков і монастирів, про економічний стан міст і сіл, стан церковно-парафіяльних шкіл, медичних установ. Художня література в фонді архіву містить паризькі, лондонські, брюссельські, варшавські видання творів Оноре де Бальзака, Олександра Дюма, Марка Твена, Джека Лондона, Гете та ін. На зберіганні 6956 книг та брошур, 1780 річних комплектів журналів, 2208 номерів журналів, 430 річних підшивок газет, 637 спеціальних видань (карти, креслення, листівки, плакати тощо).
Поряд з науково-дослідною та науково-видавничою роботою, архів виконує запити соціально-правового характеру, що надходять від установ, організацій та фізичних осіб. Останнім часом, у зв’язку із зростанням інтересу до свого минулого, потребою відтворити історію свого роду, від приватних осіб надходять запити генеалогічного характеру.
Так, Генріетта Гете з Кельна шукає своїх родичів, які приїхали в село Шабо в 1820 році зі Швейцарії. Емілія Зукерт з Німеччини цікавиться долею Фрідріха Зукерта, який емігрував з Пруссії до Бессарабії наприкінці ХІХ століття. Барбара Лардізабер зі Сполучених Штатів Америки буде вдячна за будь-яку інформацію про своїх родичів Гамішевіч і Хаймович, які проживали в містах Вилкове та Кілія до 1920 року. Борис Райляну з Румунії цікавиться долею сім’ї Княжевич, яка приїхала з Угорщини та оселилася в місті Болград в 1840 році. Ямбурський з Одеси, Севастян з Ізмаїла, Маріогло-Імекчіева з Харкова, Дубовой з Києва … Ось далеко не весь перелік заявників, завдяки яким пощастило доторкнутися до безлічі людських доль, познайомитися з різними життєвими ситуаціями. Для виконання генеалогічних запитів вивчаються фонди Старших Благочинних, Благочинних I-IV округів Аккерманського та Ізмаїльського повітів, метричних книг церков. У цих фондах містяться метричні записи про народження, одруження і смерть, а також сповідні розписи жителів, вивчивши та проаналізувавши які можна вибудувати генеалогічне древо поколінь.